| Тернопільщина (прес-тур). Травень 2006 |
Село Залісся Чортківського р-ну, печера "Млинки". Останній інструктаж і — сама печера. Пройшли кілька метрів і надибали першу перешкоду, вона носить назву "Хід конем". Це дуже вузький прохід, спочатку здається, що через нього не можна пройти. На стінах зустрічаються білі, жовті, чорні і дуже рідко червоні криштали. Під світлом ліхтаря все це переливається і сяє. Місцями зустрічаються так звані "фонарики". Вимикаємо все світло, залишаємо тільки два ліхтарі, притуляємо з двох сторін до стіни, і вона світиться з одного боку червоним, а з іншого жовтим світлом. Казкове видовище. Але найбільш запам’ятався прохід "Веселий". Інструктор Наталія сказала: "Треба передвинути акумулятор ліхтаря зі спини на правий бік, а повзти на лівому — інакше не пролізете". Повзли по черзі метрів 5-6 з невеликим нахилом донизу. Неймовірні враження! Після випробувань печерою нас пригостили місцевим Микулинецьким пивом. |
 Перед входом в печеру |
 |
 На стінах зустрічаються білі, жовті, чорні і дуже рідко червоні криштали |
|
 |
 Так звані "фонарики" при звичайному освітленні... |
 ...але якщо притулити ліхтарі... |
 Прохід "Веселий" |
 Після виходу з печери |
 Гробівниця монастиря |
| Село Язлівець Бучацького р-ну, оглядова екскурсія палацу і прилеглої території, які з середини XIX ст. належали непорочним сестрам. Засновниця Марселіна Даровська перебудувала палац на школу для дівчат і на протязі всього життя виховувала і надавала освіту дівчаткам з навколишніх містечок і сел. Померла вона в 1911 році і похована в гробівці монастиря. Там же знайшли останній притулок і її сподвижниці. За роки радянської влади приміщення монастиря чим тільки не слугувало! Зараз воно віддане в оренду католицькій конфесії з Польщі, яка поновила тут свою діяльність. Сестри-служниці своїми силами встановили автономне опалення, мають свою кухню і столову, а також міні-готель для прийому невеликих груп туристів. |
 Руїни замку XVII ст. |
 Руїни замку XVII ст. |
 Руїни замку XVII ст. |
Селище міського типу Золотий Потік Бучацького р-ну, екскурсія по замку-фортеці, збудованому Стефаном Потоцьким на початку ХVІІ ст. Матеріалом будівлі слугував місцевого сорту пісковик гранітного кольору. З північно-східної сторони збереглася в’їзна брама. Навколо фортеці, де зараз розташовані городи місцевих мешканців, раніше були земляні вали, залишки яких ще подекуди можна прослідити. А на території фортеці якийсь приватний підприємець зробив щось на зразок майстерні. Стіни замку крізь поросли травою і кущами, з вікон будівель виглядають стовбури дерев. Нажаль, до цієї пам’ятки історії нікому нема діла.
|
 Руїни замку-фортеці XVII ст. |
 Руїни замку-фортеці XVII ст. |
 Руїни замку-фортеці XVII ст. |
 Руїни замку-фортеці XVII ст. |
 Стіни замку крізь поросли травою і кущами, з вікон будівель виглядають стовбури дерев |
 |
 Палац Графа Бадені (смт Коропець) |
|
Переїзжаємо в смт Коропець на берег Дністра, де для нас туроператором "Оксамит-КЛ" вже приготовані сніданок та катамарани. Снідаємо прямо на березі, на свіжому повітрі. Перед сплавом — екскурсія по смт Коропець. У Коропці знаходиться палац Графа Бадені, оточений парком ландшафтного стилю, який налічує близько 60 рідкісних видів дерев і кущів. В палаці зараз діє коропецька школа-інтернат.
Після екскурсії повертаємось до катамаранів і готуємось до сплаву. Нас ділять на три команди і проводять інструктаж. І ось ми вже на воді. По обидві сторони Дністра — незаймана природа, відкриваються казкові види. Через деякий час робимо зупинку — на схилі берега водоспад. Десь хвилин за 20 до кінця сплаву потрапляємо в грозу. Йдемо проти вітра під дощем. Відчуття справжнього екстриму. Нарешті на горизонті вже бачимо хлопців з "Оксамит-КЛ", які готують нам на березі обід. Ще трохи і ми вже переодягаємось і "зігріваємось" в автобусі. За цей час з’являється сонечко. Виходимо обідати до Дністра. |
 Підготовка до сплаву |
 |
 Під час зупинки |
 |
 Після дощу по дрислу не зміг проїхати навіть наш автобус :) |
 А потім з нами застряг і трактор :) Поки не приїхав ще один :) |
Переїзд до м. Бучач. Зупиняємось біля візитної картки міста — ратуші 1751 р. — гордості не тільки української, але і європейської архітектури. Неподалік розташований костел, який в 1945 році совєтська влада перетворила на магазин. Те, що вціліло, було вивезено до Польщі. І тільки в 1991 році стараннями ксьондза Людвіка Рутини, з яким нам пощастило поспілкуватися, костел повернули громаді бучацьких віруючих.
Найдавнішою пам’яткою в Бучачі є руїни замку, спорудженого Бучацькими ще у XIV ст. Замок пережив багато штурмів і руйнацій, але завжди потім відбудовувався. А остаточно він занепав в XIX ст., коли його оборонні мури були розібрані і каміння продали як будівельний матеріал. |
 Бучачівський костел |
 Візитна картка міста Бучач |
 Руїни бучачівського замку |
 Група прес-туру |
 Вулиці Кременця |
 В літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького |
Місто Кременець. В цьому місті потік туристів зростає кожного року. Наприкінці 2004 р. було відкрито літературно-меморіальний музей видатного польського письменника Юліуша Словацького. На початку XIX ст. на місці музею була садиба родини Словацьких. Поступово відроджується ботанічний сад загальною площею 200 га. Прогулюючись містом, неможливо не звернути увагу на Миколаївський собор, костьол св. Станіслава, єзуїтський колегіум або на Воздвиженську церкву. Продовженням екскурсії став огляд Богоявленського монастиря. Тут нам довелось відчути на собі, що уявляє собою справжній паломничеський обід, особливо в порівнянні з ресторанним харчуванням :)
Наступним об’єктом нашої уваги став Кременецький замок, розташований на Замковій горі (397 м над рівнем моря). На руїнах замку збереглися залишки вікон і бійниць. Звідси, з висоти пташиного польоту, можна довго насолоджуватися чудовим краєвидом всього міста. |
 Ботанічний сад |
 |
 Кременецький замок на Замковій горі |
 Кременець з висоти пташиного польоту |
 На Замковій горі |
 З висоти пташиного польоту |
 На Замковій горі |
 На Замковій горі |
 На руїнах Кременецького замку |
Переїзд у смт Вишнівець Збаразького р-ну. Огляд розкішного барокового палацу Вишневецьких. Після прогулянки по парку відвідуємо Вознесенську церкву XVI ст. та знайомимося з старостою церкви Євгеном Табачуком.
Повертаємось в Кременецький р-н. Заїзжаємо в лісництво, де нас зустрічає голова Кременецької районної державної адміністрації Василь Іванович Олійник і чекає вечеря при свічках з живою музикою. А ночувати на сей раз ми вирушаємо у печеру на Божу гору. Сюди часто піднімаються прочани. По периметру печери на каміння ставимо свічки, стелимо коремати та залазимо в спальники. |
 Палац Вишневецьких |
 Ночівля у печері на Божой горі |
 Вхід до печери |
| Вранці виходимо з печери і ділимось враженнями від такої незвичайної ночівлі. Щоб завершити шлях прочанина, вирушаемо до купалень "Святої Анни" (с. Онишківці, Рівненська обл.). Над карстовим озерцем, стоїть скит праведної Анни, який складається з храму та житлового корпусу. Блакитна вода озерця вважається цілющою. Пробиваючись із недр землі крізь товщу крейди, вона постійно має приблизно однакову температуру. Улітку і взимку сюди з’їзжаються прочани, щоб покупатися в озері або у спеціальних купальнях, влаштованих поряд із церквою. Купаємось і ми. |
 Купальні Святої Анни |
 Купальні Святої Анни |
 Купальні Святої Анни |
Переїзд в с. Стіжок Шумського р-ну. Підіймаємось на вершину гори Трійця, де стоїть невеличка Троїцька церква. Екскурсію проводить Сергій Сенюк, завідувач сектором внутрішньої політики Шумської районної державної адміністрації. У лісі біля с. Антонівці оглядаємо штаб воєнної округи УПА. Сергій розповідає нам історію УПА, показує невелику капличку і цвинтар. Обідаємо в лісовому господарстві. |
 Троїцька церква |
 |
 Цвинтар |
 |
 У штабі воєнної округи УПА |
 У штабі воєнної округи УПА |
P.S. Програма 4-денного туру була дуже насиченою, здавалось, що ми знаходимся на Тернопільщині дуже довго. Без перебільшення скажу, що всі учасники туру були просто в захваті від такої різноманітної програми.
Це надзвичайно цікавий край, який одразу приваблює своєю культурою, мальовничою природою, старовинними фортецями і замками, церквами і монастирями. |
 Хто у домі хозяїн? ;) |
 |
| Але головніше — це люди. Вони гостинні і привітні. Ці люди просто закохані в свій край і своєю енергетикою передають цю любов іншим... |
